ІЗ РІЗДВЯНОГО ПОСЛАННЯ Предстоятеля Української  Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України ВОЛОДИМИРА архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви

…Святкуючи Різдво Христове і Новоліття, ми, вірні чада каноничної Української Православної Церкви, підносимо наші сердечні молитви подяки нашому Господу і Спасителю за ті великі знамення Його Божественної Любові, які Він виявив нам торік. Минулий 2001 рік був для нашої Церкви як складним, так і благословенним.

Ми сьогодні з радістю згадуємо справді історичну подію для нашої Церкви і нашого боголюбивого віруючого народу – прибуття в Київ, у Святу Лавру, чесної глави святого апостола Андрія Первозванного. Перший учень Христов прибув до нас на початку нового тисячоліття, щоб ще раз нагадати нам про Христа, про Його вчення і благословити наш народ на нові духовні подвиги, зміцнити у випробуваннях.

Торік відзначила свій 950-літній ювілей наша велика національна святиня – Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Святкування цього ювілею мало воістину Всеправославний, всесвітній характер. Розділити нашу радість до нас прибули представники всіх Помісних Православних Церков. Своєю присутністю на торжествах і участю в звершенні Божественної літургії в день свята Успіння Пресвятої Богородиці в Лаврі вони підкреслили єдність нашої канонічної Української Православноі Церкви із Всесвітнім Православ`ям. І ми лише жалкуємо за тими нашими православними братами і сестрами, які підступництвом і обманом були втягнуті у розколи і позбавлені можливості брати участь у цьому Всеправославному торжестві. Але ми молимося, щоб Господь допоміг їм повернутися в лоно Матері Церкви і знайти благословенну єдність. Мати Церква чекає своіх заблудлих чад, наші серця відкрити назустріч вам, улюблені у Господі єдиновірні брати наші.

Разом зі своїм народом наша Церква відзначила знаменну дату – 10-ту річницю незалежності Української держави. У молитвах, які підносилися в цей день, ми просили у Господа нашому народові миру, благополуччя, розквіту, якнайшвидшого вирішення насущних проблем, а нашим правителям – сил, мудрості, виваженості і терпіння. 10 років тому Україна обрала незалежний шлях розвитку. Це наша спільна рідна земля, заради процвітання якої кожен з нас повинен трудитися ретельно і сумлінно.

Минулий рік був ювілейним і для нашої Київської Духовної Академії, яка відзначила 300-річчя свого існування, і для Зимненської жіночої обителі на Волині, якій виповнилося 1000 років. Ці славні ювілеї вселяють в нас надію і впевненість у том, що і в майбутньому Господь не залишить нашу Святу Церкву Своєю милістю, допоможе їй і далі успішно здійснювати свою спасенну місію.

2002 рік також ювілейний для нашої Церкви. Віповнюється 10-та річниця історичного Харківського Собору, що став найважливішою віхою в новітній історії нашої Церкви. Його історичне значення полягає в тому, що він допоміг нашій Церкві в складних політичних умовах знайти правильний, канонічний шлях життя і діяльності, властивий її природі, і захистити віруючих від вовків в овечих шкурах, які розкрадають отару Божу. Ювілей Харківського Собору – це ще одна можливість осмислити нашу церковну історію і предивну дію в ній Промислу Божого.

Улюблені у Господі Преосвященні архіпастирі, пастирі, чесне чернецтво, брати і сестри! Сердечно поздоровляю усіх вас з великим і радісним святом Різдва Христового і Новолiттям.

Нехай освітить Втілений Христос Спаситель усіх нас світлом Божественного розуму, нехай утвердить віру нашу. Нехай ця віра стане нашою силою у всіх життєвих випробуваннях, нашою провідною зіркою від землі до Бога, до світлих сяючих вершин вічної радості і життя з Богом у Царстві Небесному.

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Української Православної Церкви

Різдво Христове

2002 р. м. Київ